В умовах повномасштабного вторгнення рф до України зростає роль української науки в усіх сферах життєдіяльності людини, особливо роль правової науки, доктрини як дієвого чинника відновлення держави, забезпечення ефективності правової системи, реконструкції правових порядків, перегляду ролі запобіжних інститутів міжнародного права, убезпечення людської цивілізації від дій держав-агресорів. З урахуванням цих складних реалій та викликів в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України підготували монографію «Правова доктрина і державність: вектор взаємозв’язку», присвячену актуальним проблемам розвитку сучасної правової доктрини України, її ролі та значенню в розбудові української державності й національної правової системи. Над нею працювали провідні й молоді українські науковці, передусім співробітники відділу теорії держави і права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Монографія вийшла друком у Видавництві «Наукова думка» НАН України – за проєктом «Наукова книга».
 |
У книзі досліджено широке коло актуальних проблем і викликів, які стоять перед сучасною правовою доктриною та юридичною практикою, зокрема у контексті інтеграції України до Європейського Союзу та забезпечення миробудівництва в умовах посилення соціальної ентропії.
Монографія складається з передмови, двох розділів, післямови і списку літератури.
Перший розділ присвячується дослідженню концептуальних вимірів взаємозв’язку правової доктрини та державності. У ньому автори зосередилися на здобутках, помилках і перспективах розвитку сучасної правової доктрини України, визначенні парадигмального й ціннісно-ідеологічного контексту сучасного розвитку юридичної науки, з’ясуванні особливостей аксіологічного виміру правової доктрини та юридичної практики, дослідженні впливу правових доктрин на розвиток держав, висвітленні доктринальних засад співвідношення позитивного і природного права, виявленні основних засад формування й розвитку доктрини правового регулювання, характеристиці правосуб’єктності сучасної держави тощо.
У другому розділі розглянуто практичну парадигму взаємозв’язку правової доктрини та державності. Зокрема, досліджено питання доктрини конституціоналізації правового порядку, компаративні аспекти правової доктрини як результат правозастосовної діяльності суду, доктринальний рівень пізнання компромісних і конфліктних правовідносин, форми взаємодії правотворчості й політичної системи у сучасних умовах розвитку державності в Україні, особливості розвитку правової доктрини України у контексті міжнародних правових стандартів, проблемні аспекти використання правової доктрини органами виконавчої влади як суб’єктами правозастосування в адміністративно-деліктному провадженні, перспективи судового діалогу між Судом ЄС і національними судами як інструменту утвердження єдиного правового порядку тощо.
Видання обґрунтовує здатність правової доктрини слугувати матрицею у правотворчих і правореалізаційних процесах, що зумовлено її функціональною та змістовною стороною: по-перше, вона є роками відпрацьованою теоретичною (концептуальною) основою для правотворчої діяльності; по-друге, вона об’єктивує результати наукових досліджень у вигляді основоположних правових ідей та концепцій (ідеалів, цінностей, принципів, норм), які можуть відтворюватись у роз’ясненнях і офіційних тлумаченнях відповідних органів (як джерело права); по-третє, доктринальні знання трансформуються у законодавство, наповнюючи його якісним і досконалішим змістом.
У монографії також наголошується на особливій значущості правової доктрини в умовах сучасної кризи світового порядку та визначенні перспектив подальшого миробудівництва, що обумовлює посилення соціальної відповідальності сучасного вченого за ідеї, концепції та теорії, які обґрунтовуються ним у процесі його наукової діяльності і впливають на суспільство й громадян. Крім того, автори акцентують на ролі правової доктрини в удосконаленні законодавства, забезпеченні відповідності позитивного права актуальним соціальним потребам та інтересам, в обґрунтуванні шляхів вирішення складних або неординарних справ у судовій практиці, в розробленні механізмів, прийомів і способів тлумачення норм права, у створенні правових понять тощо.
Автори видання доходять висновку, що сучасні процеси в усіх сферах життєдіяльності людини вимагають від правової доктрини не лише «кабінетного» опрацювання багатьох складних теоретичних засад і підвалин праводержавотворення, а й дедалі більшої доступності юридичних напрацювань як громадянському суспільству загалом, так і будь-якій людині. Саме тому юридична наука мусить задіяти весь комунікативний арсенал для викристалізації покрокових змін у вдосконаленні суспільних відносин і правового розвитку, підвищення ефективності багатьох інститутів громадянського суспільства тощо.
* * *
Бібліографічний опис видання:
Правова доктрина і державність: вектор взаємозв’язку: монографія / кол. авторів; за заг. ред. Н.М. Оніщенко. Київ: Наукова думка, 2022. 432 с.
За інформацією Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України