Чим іще, крім крові, харчують комарі? Як ці комахи обирають собі жертву і чи можуть полювати на людей «за етнічною ознакою», як про це волає російська пропаганда? Які небезпечні хвороби переносять комарі? Як захиститися від їхніх укусів? Чи правда, що комарі в Україні стають дедалі «лютіші» кожного наступного року? Чому ентомологія — важлива наука і чи розвивається вона в Україні? Про все це старший науковий співробітник відділу ентомології та наукових фондових колекцій Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України кандидат біологічних наук Григорій Попов розповів науково-популярному журналові «Куншт».  |
«Кров — основа раціону більшості комарів. При чому не тільки людська — в цьому плані комарі майже всеїдні, — говорить учений. — Вони нападають на ссавців, як-от людей чи інших мавп, а також на птахів, змій, жаб і навіть риб — є види комарів, які атакують мулистих стрибунів у мангрових болотах. Комар-пискун (Culex pipiens), який живе по всій території України, кусає як людей, так і їхніх домашніх улюбленців. Багато хто знає, що кров’ю людей харчуються лише самиці комарів. Але не всі знають, що вони іноді залюбки відмовляються від кривавого обіду, віддаючи перевагу нектару та рослинним сокам. А от деякі види комарів мають досить специфічні дієти, зокрема харчуються кров’ю інших комах — наприклад, гемолімфою гусениць метеликів. Є навіть «кровосисні» комарі, які не п’ють кров, проте їхні личинки полюють на водних личинок безхребетних тварин, зокрема комарів інших видів.
Під час укусу слинні залози комарів продукують речовини, які запобігають згортанню крові (антикоагулянти). Ці речовини на якийсь час зупиняють роботу тромбоцитів на обраній ділянці, даючи комарам змогу пити рідку кров. Комару треба випити багато рідкої крові, адже поживні речовини він отримує лише з клітин крові — еритроцитів, лейкоцитів тощо. При цьому хімічний склад його слини, що потрапляє до організму людини, викликає місцеву алергічну реакцію. Місце укусу припухає, червоніє, свербить і болить, але це природна захисна реакція нашого організму.
<…>
У ентомологів є такий гіркий жарт, що найстрашнішою твариною на землі є не акула і не ведмідь гризлі, а комар, бо від їхніх укусів помирає неймовірна кількість людей. Так, наприклад, комарі є переносниками малярії — хвороби, яка щороку забирає життя понад пів мільйона людей (619 000 у 2021 році за даними ВООЗ), і щороку це число зростає. Крім того, комарі можуть переносити збудників і інших хвороб: лихоманки Денге, лихоманки Західного Нілу, жовтої гарячки тощо. Деякі комарі, як-от азійський тигровий комар та єгипетський комар, можуть переносити гельмінтів-філярій, які, потрапивши в організм, починають розмножуватися з блискавичною швидкістю та скупчуватися в нижніх кінцівках людини, вражаючи лімфатичну систему. Така хвороба має назву хвороба Святого Хоми, або слоновість, і є поширеною в тропічних країнах.
На щастя, Україна не є ендемічною територією для таких жахливих хвороб — поки що. Теоретично, наші комарі могли б переносити збудників різних захворювань, але ці збудники не виживають у нашому кліматі. Ми поки не маємо таких високих середніх температур, щоб малярійний плазмодій міг розвинутися у слинних залозах комара та стати небезпечним для людини. Час від часу в Україні з’являються пацієнти з малярією, але це люди, які повернулися з країн Африки та Азії й привезли збудника хвороби з собою. Іноді комарі подорожують світом, проникаючи в багажні відділення літаків. Але збудники хвороб, яких вони приносять на нове місце, швидко помирають, не встигаючи спричинити епідемію. А от з лихоманкою Західного Нілу, збудника якого переносять наші звичайні комарі, українці якраз потроху знайомляться.
<…>
Ми вже зараз маємо готувати нових фахівців, зокрема й ентомологів-систематиків. Адже ми не можемо зупинити глобальне потепління, як і не можемо завадити проникненню на територію України нових видів комах. Ентомологи мають визначати комарів, які є збудниками серйозних захворювань, та обмінюватися цими даними з медичною системою країни, яка має готуватися до спалахів тих чи інших хвороб. Ігноруючи потреби науки та заклики науковців, ми незабаром зіткнемося з ситуацією, коли вже буде запізно. Це стосується, звісно, будь-якої наукової сфери. Вочевидь, інвестиції у фундаментальну науку не є пріоритетом країни під час війни, але, на жаль, без цього нам буде дуже складно побороти виклики, які готує нам майбутнє».