 |
На думку Євгена Головахи, декомунізація відбулася, більше того – він відзначає, що вона була успішною та м’якою: « Перевантаження простору пам’ятниками тоталітаризму – само по собі погано та символічно шкідливо. За кожним пам’ятником – жах радянських злочинів. Він не лише нагадує, але й певною мірою відновлює радянське минуле. Подивіться, як у сучасній Росії взаємодіють пам’ятники чи портрети Сталіну та відновлюваний там «сталінізм». Поширювана зараз думка, що ми виштовхали старі пам’ятники, не подарувавши нової історії, не зовсім правильна. Ми виштовхали не лише пам’ятники, а й ідеї та досвід, – це добре, навіть якщо нова ідея не встигає за знесенням пам’ятників. Звісно, були певні перегини. У авторів декомунізації були спокуси деколи вдатися до «галичинізації» України, але це не матиме успіху так само, як не мало успіху її «одонечування». Що я маю на увазі? Там, де ментально радянські пам’ятники «валилися» – і їх слід було лише підважити, то правильно зробили, що «підважили». А на Сході України, дійсно, слід було провести серйозну роз’яснювальну роботу. Я досі не переконаний, що Київ добре сприйняв проспект Шухевича. Бандера і Шухевич (при всій повазі) – регіональні герої, але, пропонуючи їх як єдину систему міфів та історичних діячів всій Україні, ми ризикуємо викликати зворотну реакцію та затягнути процес їхнього пізнання».
 |
Науковець окреслює процес декомунізації як складову створення системи нових цінностей: «У цілому ж, без переструктурування символічного простору – ми будемо залишатися в нашому історичному минулому. Нагадаю, що угорці теж перейменовували вулиці, але десять років тримали по дві таблички на вулицях. Старе перекреслено – нове стоїть. Декомунізація – складний, довгий і обережний процес зміни історичного простору, без якого важко створювати систему нових цінностей, і добре, що цей процес розпочався».
Докладніша інформація – за посиланням:
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2742904-ci-zaznala-dekomunizacia-fiasko.html
За інформацією інформаційного агентства «Укрінформ»